звідки взялась ідея “денацифікації” України та скільки вона існує — Ексклюзив ТСН — tsn.ua


Про те, звідки взялась ідея “денацифікації” України та скільки вона існує – в історичному огляді кореспондента ТСН Станіслава Ясинського.

Химерна ідея денацифікації українців зовсім не нова. Про цю історію брехні та ненависті можна говорити багато годин.

Про це у середу, 11 травня, йдеться в сюжеті ТСН.

Так, основоположник Московського царства князь Андрій Боголюбський – син половецької княжни і онук хана – в 1169-му спалив і пограбував Київ. Князь Андрій  викрав дорогоцінну ікону Божої матері з Вишгорода, яку привезли на Русь з Візантії, та перевіз її у Володимир – де згодом вона під новою назвою стала головною іконою Російської православної церкви.

Московські царі, що пішли  від половців та орди, вкрали з Київщини не лише ікони, а й історичну назву Русь. Вони вигадали міф про історичне право Москви бути третім Римом – оплотом православної віри і центром імперії. Тому як історія київських князів, так і саме існування в Києві та в Україні окремого  народу ставило під сумнів всі амбіції Російської імперії. Денацифікація почалася ще в 1687-му – коли московські царі почали активно нав’язувати козацькій старшині необхідність запровадження на козацьких землях змішаних шлюбів – для подальшого об’єднання в єдиний народ. 

Та найлютіша біль для царської влади – українська мова. В 1863-му році російський міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видає цикруляр. Головне завдання Валуєвського циркуляру – впровадження думки, що «української мови не має і бути не може!». В документі сказано: українська мова – це зіпсована поляками російська, а книжки цією незрозумілою мовою готують малоросське суспільство до сеператистських ідей і бунтів.  Циркуляр забороняє на території імперії друк та розповсюдження книг українською мовою – церковних, навчальних і наукових. Валуєвський циркуляр та Емський указ, виданий в доповнення першого документа царем Олександром другим в 1876му, заборонили не лише книжки – а й всю українську культуру і освіту в царській Росії. 

Але ні до якого серйозного змосковщення всі ці спроби – не призвели. Головним свідченням цього став – перепис населення російської імперії 1897го року – перший і останній, далі їх проводити лякалися. Якщо під час регіональних переписів всіх українців, білорусів – і навіть охристиянених євреїв – записували, як росіян. То під час великого перепису вони всі  могли чесно відповісти на питання, якою мовою спілкуються. І до якого етносу себе зараховують. І результати – сильно вразили. Великоросів в імперії нарахували – лише трохи більше 44%. Українцями себе назвали  – 18%. І це не в Україні, а в імперії загалом.

В Україні згідно до цього перепису, росіян мешкало від кількох до кількох десятків відсотків. Решта – здебільшого українці, спілкуються теж – українською. А тепер – найважливіше. Українці склали третину мешканців Варонезької Губернії і більше 20% всіх, хто населяв територію Дону та Курщини. Тобто українці протягом всієї історії боротьби з ними потроху заселяли всі навколишні губернії Росії. Політика зросійщення в імперії завершилася жахливим фіаско. 

Читайте також:

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.



Джерело

Translate »