«Залишайте мене на лавочці, я помиратиму». Пенсіонери з Маріуполя – про смерть у підвалах та безліч «фільтрацій»


Раїса та Анатолій народилися і жили у Благовіщенську – Далекий Схід. Разом подружжя зі школи. До Маріуполя переїхали у 1966 році на запрошення родичів. Працювали на місцеву промисловість – маріупольська технічна інтелігенція. Подружжя розповіло проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» про те, як їм майже у 80 років довелося долати пішки шлях через все місто, щоб евакуюватися з блокадного Маріуполя.

Металургійний комбінат «Азовсталь» у Маріуполі

«Вибух – і всі ці ганчірки, папір вилітали»

«Маріуполь здався нам дуже гарним, теплим містом, там в березні вже розквітають каштани. Дешево було, тому вирішили перебиратися на батьківщину свекра. Так і опинилися тут. Свасі 85-ть цього року буде, нам із чоловіком по 78», – почала свою розповідь Раїса.

Як і більшість маріупольців, пенсіонери не вірили в блокаду портового міста та те, що потім спіткало жителів. Подружжя згадує, як їм довелося жити та бачити смерть у підвалах Маріуполя.

– Всі кашляємо, віддушини, які є у підвалі для вентиляції, тільки заткнемо якимось мотлохом, тут вибух – і всі ці ганчірки, папір вилітали як пробка з пляшки з-під шампанського. Постійні протяги та пил.

У підвалі пенсіонерам довелося прожити понад місяць.

Просто були серед каналізаційних труб

– Ми просто були серед каналізаційних труб. Чудово розумієте, коли була «совдепія», все лилося в підвал, і нечистоти, та все інше, з проривами труб, потім це все висохло, і ось цей пил стоїть, пил з усім цим бедламом, цим ми і дихали місяць і чотири дні.

Поряд був дитячий майданчик, куди потрапили кілька снарядів, ось в одній із вирв від снарядів ми ту бабусю поховали

За час перебування в затхлому підвалі подружжю довелося бачити смерть інших та ховати у вирві.

– У підвал із 4-го під’їзду спустили бабусю, вона була така старенька, врешті вона у цьому підвалі й померла. Витягли її, поряд був дитячий майданчик, куди потрапили кілька снарядів, ось в одній із вирв від снарядів ми ту бабусю поховали, збив хрестик. А в інших будинках, вирви ще більші були, дивлюся – там по 3-4 хрестики стоять.

«Йшли пішки через місто 4 години з валізами та котом»

– Ми вийшли всі разом, але через те, що в мене за плечима рюкзак, сумка і дві сумки, які котяться, й кіт, звичайно. Йому 16 років – коту, і все життя прожив із нами, з маленького кошеняти. Я відремонтував переноску, досі з ним подорожуємо, він у Києві у нас.

Пенсіонери кажуть, що прийшли до евакуаційної колони останніми.

Вона свідомість втрачала, я їй: «Валечко, я не зможу тебе підняти»

– Останніми, бо сваха майже не могла ходити. Дійшли ми майже до «ПортCITY», і сваха сказала: «Залишайте мене на лавочці, я помиратиму». Вона свідомість втрачала, я їй: «Валечко, я не зможу тебе підняти, в мене сил не вистачить. Палицю їй знайшли якусь, ось вона оперлася на цю палицю, відійшла, і пішли ми далі. Зробимо 10 кроків, зупиняємося. Дуже важко.

Людей було дуже багато, люди сиділи й у фоє, і в класах. Хтось лежав, умов не було, сиділи на стільцях, спали на стільцях

Чекати довелося з самого ранку до пізнього вечора. У підсумку – маріупольці потрапили до окупованого Нікольського.

– Це була школа, людей було дуже багато, люди сиділи й у фоє, і в класах. Хтось лежав, умов не було, сиділи на стільцях, спали на стільцях. Зареєстрували нас, і сказали, що наступного дня має бути «фільтрація». Із самого ранку зайняли чергу. Стояли ми довго, у мене тиск піднявся, але дочекалися ми.

«Відкатують» пальці, схиляють до вступу в «армію» «ДНР»

Пенсіонерам довелося провести у Мелекиному, під Маріуполем, 13 днів.
Усі намагалися якось вирватися на «велику землю» Потім на шляху у маріупольців був окупований Мелітополь. Усюди довелося проходити процедуру «фільтрації».

В межах «ДНР» ці папірці потрібні, бо вони є перепусткою на блокпостах

– Виходить так, що в межах «ДНР» ці папірці потрібні, бо вони є перепусткою на блокпостах, а в межах російської армії, як ми виїжджали – манівцями, через путівці, проїхали до Запоріжжя 18 блокпостів російських – там про цей папірець навіть не знають. Ці папірці потрібні лише у межах «ДНР».

За даними маріупольців, вони стали свідками того, як молодих чоловіків схиляли до вступу в «армію» «ДНР».

Навіть робили відбиток долоні, робили фото – фас і профіль, з двох сторін

– Призовного віку – до 60 років чоловіків, це моя думка, і вона потім начебто як підтвердилася, вони почали вмовляти людей вступати до лав «армії» «ДНР». Там навіть було дві такі черги: старші за 65 – у чергу для старих, і молодші, там же жінки та діти. Крім того, що пробивали всі дані, їм «відкатували» пальчики всі і навіть робили відбиток долоні, робили фото – фас і профіль, з двох сторін.

Черги на «фільтрацію» нараховують тисячі людей, каже літнє подружжя.

– Виходить, ми були для отримання цієї перепустки 1552-м, 1553-ю, 1554-ю зі свахою, а люди молодші – у них були черги за 4000 і вище. А проходило всього чотири з половиною особи на день.

– Дякувати Богові, що ми живі, вижили, терпіли, пройшли цей тернистий шлях, і слава Богу, зібралися з діточками. Трохи відходимо. Раніше, тільки починаєш говорити – і вже сльози душать, а зараз ось трохи відійшли від цього стресу, але все одно все в душі залишилося, все залишилося.

У Маріуполі одна з найбільших гуманітарних катастроф. Місто з кінця лютого заблоковане російськими військовими. Українська влада повідомляє, що Росія вивозить українських громадян у свої регіони і на територію окупованої частини Донбасу.

За даними уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, станом на 12 квітня з територій Донецької і Луганської областей до Росії вивезли понад 700 тисяч цивільних жителів, українці перебувають у 35 регіонах РФ. Омбудсмен додала, що це підтверджує уповноважена з прав людини в Росії Тетяна Москалькова.

Міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук раніше повідомила, що українська влада звернулася до Міжнародного комітету Червоного Хреста з вимогою отримати від Росії списки усіх примусово депортованих із Маріуполя громадян України.

Українські підрозділи чинять опір у приазовському місті вже понад два місяці. Нині тривають спроби вивести з міста поранених військових.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.

Управління Верховного комісара ООН із прав людини змогло підтвердити загибель 3238 і поранення 3397 цивільних людей через повномасштабну війну Росії проти України. Це дані від 24 лютого до півночі 3 травня, повідомили в УВКПЛ ООН. При цьому в організації наголошують, що реальні цифри – значно вищі.



Джерело

Translate »